Пам’ятаю, у дитинстві, щоб отримати у свою колекцію бажану пісню чи альбом, потрібно було піти на ринок і купити аудіокасету в спеціальному музичному кіоску. Звісно, ми тоді навіть не здогадувалися, що ці касети були записані на домашньому музичному центрі, а обгортки до них «наштамповані» за допомогою кольорового принтера. (На якість запису тоді й не зважали, бо не знали альтернативи.)
Існував іще один спосіб роздобути бажаний трек для своєї колекції – чатувати із касетою-болванкою біля магнітофона із ввімкненим радіо хіт-парадом, який щодня о певній годині крутив улюблені композиції.
Маючи по 12-14 років і живучи в Україні (там, де про авторське право на початку 2000-х думали, що то якась специфічна американська «фішка»), ми навіть не здогадувалися, що у США відбувається цифрова битва за музику.
Початок 2000-х надав безкоштовний доступ до музики усім і кожному. Для того, щоб отримати трек для домашнього прослуховування, меломани більше не потребували придбання фізичного носія. Вихід музики з-під нагляду музичних продюсерів став можливим завдяки створенню формату mp3. Подальша поява торрент-трекерів сприяла поширенню терабайтів оцифрованих музичних файлів серед слухачів усього світу.
Судові позови наглядових компаній, розслідування ФБР мали свої наслідки – було покарано кілька винних «аудіопіратів» та десятки безневинних користувачів інтернету, які скачали піратський файл на домашній комп’ютер, навіть не підозрюючи, що чинять щось протизаконне.
Проте машину безкоштовного поширення музики усіх часів та жанрів уже було не спинити, й колись поширені «піратами» файли гуляють торрент-трекерами й досі, щоразу поновлюючись. Це явище мало величезний негативний вплив на музичну індустрію США, яка, звичайно ж, диктує тенденції усьому світові. Артист, та і музичний лейбл, уже не заробляли шалених мільйонів на продажах аудіодисків виконавця. Люди поступово перестали витрачати гроші на покупку CD, який все одно потрібно було перевести в формат mp3 для прослуховування на новомодному плеєрі. Змінилося і ставлення як артиста, так і слухача, власне, до альбомів. Навіщо було купувати увесь альбом, де було 2-3 хіта, а решта пісень – нашвидку написаний матеріал для «розбавки» і заповнення місця на диску.
Формат mp3 сприяв популяризації iPad, та на музичний ринок вийшов новий гравець – іТunes, який запропонував слухачеві купувати не увесь альбом заради одного хіта, а придбати лише цей трек за ціною 99 центів.
Проте не кожен фанат платить за те, щоб улюблена пісня з’явилася у його колекції. Артисти почали підлаштовуватися під вимоги цифрових платформ. Шаленої популярності почав набирати youtube. Якщо раніше відеокліпи випускалися для «підсилення» промо того чи іншого альбому, тепер вони цінуються більше за збірки виконавця. Шоу-бізнес починає заробляти на рекламі, яка перебиває кліпи.
Америка зробила ставку на потокову музику. Із поширенням інтернету, будь-які композиції стали доступними для широкого загалу меломанів у будь-якому куточку світу. Нам більше не потрібно громадити в себе стоси СD чи колекцію жорстких дисків із терабайтами музики. Будь-яка пісня доступна в мережі на відстані кількох секунд.
Цілком виправданим, із точки зору користувача, за такий сервіс заплатити підпискою на youtube music чи spotify.
Водночас, хоча меломани перестали витрачати гроші на покупку музичних дисків, вони охоче й надалі купують квитки на концерти та фестивалі.
Тож як заробляти на музиці сьогодні?
Спойлер: звичними методами – майже ніяк. У 2020, коли майже рік як заборонена концертна діяльність, артисти переживають справді складні часи. Працює система донатів, онлайн-уроки, онлайн-концерти та все той же youtube. Проте «заробити» на музиці майже неможливо, особливо для нішевих музикантів. Адже основне джерело їх прибутку – саме концерти та фестивалі.
За таких непростих умов, надія хіба на державну підтримку, культурні гранти та стипендії для музикантів. А ще – на свідомих слухачів, які можуть підтримувати музикантів донатами. Та, на жаль, не усі меломани доросли до того, щоб платити за музику, хоча і користуються плодами праці артистів, і не всі музиканти вміють працювати з системами краудфандингу, які все одно (замкнене коло) потребують промоції та реклами.
Агенція Urban Lys зацікавлена у створенні та просуванні конкурентоспроможного українського продукту. І наразі, коли дата закінчення карантину невідома, а з нею – і початку концертної діяльності, ми робимо ставку на нові формати державної підтримки музикантів, які шукаємо спільно із державними та бізнес-партнерами. Як це спрацює, покаже час. Проте ми націлені на головне – щоб музиканти могли робити те, що вміють найкраще, – творити музику і заробляти на ній.
Ельнара Корольова, агенція Urban Lys